Вторгнення (укр.)
Одного прекрасного ранку Костя прокинувся через якийсь дивний звук, що нагадував чавкання. Він пішов вмиватися та побачив свою таксу Хуфу. Вона стояла біля вітальної і щось тримала у пащі. То була голова ляльки, яку так любила його молодша сестричка Ната. «Фу, ану віддай!» — наказав собаці Костя. Взявши голову ляльки, він пішов до кімнати своєї сестри та повернув ляльці пристойний вигляд. Чудова лялька! Але сліди собачих зубів все ж таки було видно…
По обіді Ната наскаржилася на Костю мамі, що він кидав таксі гратися її лялькою. Не розібравшись, хлопчика насварили і наказали йти до своєї кімнати. У кімнаті Кості була чорна шафа з книгами, гардероб, ліжко, дерев'яний стіл, на стіні у рамці висів диплом «За І місце в шаховому турнірі нагороджується Костянтин Зубко». На столі стояв комп'ютер. До речі, на комп’ютері була гра «Стреам», яка дуже подобалася хлопчикові. Він пройшов її аж 3 рази. У грі можна було літати на космічних кораблях, що і приваблювало його.
…«Костю, — покликала мама, — досить сидіти за комп’ютером, сходи в магазин по хліб». Коли хлопчик одягався, він побачив якусь річ біля чобіт. То був гайковий ключ. Він поклав його на полицю та вийшов надвір.
Пройшовши половину шляху до магазину, Костя побачив незнайомця. У хлопця дивно почало битися серце. Незнайомець звернувся до нього: «Гей, хлопче, допоможи сліпцю подзвонити!». Праворуч знаходилася кабінка з телефоном. «Звичайно ж, допоможу», — з такими думками Костя йшов до незнайомця. «Стоп, якщо він сліпець, то як він…» — здивувався хлопчик і відчув, як ноги його не слухаються — він втрачав свідомість.
Костя отямився в середині дивана і крізь щілинку побачив…свиней. Двох дивних свиней. Вони були одягнені в якісь джинси та светри. Дивні свині розкрили диван та закричали:«ЛПЛЛШІНЕ?» На що Костя відповів: «Яка шинель? Відпустіть мене!» У нього кинули якусь важку річ. Тут Костя розсердився і почав жбурляти все, що під руку потрапляло. Через 5 хвилин свині безслідно зникли, ніби розчинилися в повітрі.
Хлопчик вирішив оглянути це приміщення. Він зайшов у якусь кулясту кімнату та побачив дві великі кнопки — червону та зелену. Він натиснув на зелену. Усе навколо заскрипіло, закрутилося. Через деякий час Костя побачив нову кімнату. Коли він в неї зайшов, то зрозумів, що перед ним був точно такий же капітанський місток, як у грі «Стреам». Але надписи над кнопками він не розумів. На панелі щось тривожно тікало: «Тік-тік. Тік-тік». Костя побачив шолом біля панелі. Він одягнув його на себе. У голові наче вихор пронісся. Костя зняв шолом, але одразу ж зрозумів всі надписи. Він міг читати інопланетною мовою! На панелі було написано: «За 3 хвилини планету Земля буде знищено». «Треба рятувати Землю!» — пронеслося в Костеній голові. І він почав тиснути на всі кнопки одночасно. Але це не допомогло. У відчаї він щосили вигукнув: «Зупинися!!!» Почали мерехтіти всі лампочки на панелі — і таймер завмер.
«Здається, усе вийшло», — із завмиранням серця подумав хлопчик. — Треба повернутися додому.» Але як це зробити, він не знав. Аж раптом він побачив бортовий журнал, у якому була схема корабля. Там прочитав, у якому ангарі знаходиться машина часу та простору. Костя хутко віднайшов її та заліз у кабіну. Почало гуркотіти, мерехтіти в очах — і за якусь мить Костя опинився в себе вдома в холі, де знову одягав чоботи. На цей раз він таки взяв із собою гайковий ключ. Він вийшов на вулицю та побачив того ж незнайомця. Костя йшов вулицею, простягнувши перед собою гайковий ключ. Незнайомець цього разу не зачепив хлопця, умить перетворився на свиню і безслідно зник. Костя нарешті зміг купити хліб та шоколадку сестричці, бо вже не сердився на неї, — маленька ще!..
…Костя прокинувся в своєму ліжку…« То це був тільки сон?!» І Костя знову заснув…Йому хотілося подивитися його продовження.
Великий Данило, 7 клас, 2013 рік