Пригода на галявині (укр.)
Одного разу зібралися музичні інструменти Лісової філармонії на свою раду. Вона проходила на зеленій галявині, уквітчаній запашними конваліями. Кого тут тільки не було?! Смичкові, ударні, мідно-духові — тобто всі. Раду не скликали декілька років. Тому для всіх це було несподіваною, але приємною подією, адже можна поспілкуватися, відірвавшись від напружених концертів, гастролей. Навіть завітав орган. Він зайняв ледь не весь простір галявини. Влаштовуючись якнайзручніше, орган ледь не сів на трикутник, який пробігав повз нього.
Головою ради було фортепіано. — Хвилинку уваги,— почало воно говорити. — До нас надійшов лист з сусідньої галявини. У ньому йдеться про те, що ведмедик По бажає якомога швидше навчитися грати на будь-якому музичному інструменті: він має зіграти на концерті «Мелодії лісу» і всіх вразити. Відтак постає запитання: «На якому інструменті найлегше навчитися грати?» Які є пропозиції? — Гадаю, моя кандидатура є найкращою,— радісно вигукнув трикутник,— адже, щоб на мені грати, треба тільки відчуття ритму. — Ні, я з тобою не згодна,— відповіла гітара,— одним лише ритмом вразити когось надто важко, хоч і навчитися це робити легко. А ось моє звучання вразить кого завгодно, та й струни всі під рукою — не треба далеко тягнутися. На моєму грифі 6 струн, 19 ладів і можна зіграти аж 43 звуки. — Я також не гірша,— обурилася сопілка. — Дми собі в отвір та затискуй інші — і поллється чиста й задушевна мелодія. Правда, для цього ще й слух не завадить.
На галявині зчинився такий галас!.. Кожний музичний інструмент казав, що на ньому найлегше грати,а мелодії виходять просто неповторні. Не вимовив жодного слова лише орган, який розумів, що він є нелегким, — як не дивись! Суперечка вже триває годину, дві, три…
Та ось на галявину завітав зайчик Митько. Він у своєму житті ніколи не бачив такої кількості інструментів! І вони не грають, а голосно сперечаються. Коли зайчик дізнався, стосовно чого суперечка, голосно розсміявся, аж упав на травичку. — Ну що ви, друзі мої , не варто сперечатися!— якось дуже впевнено почав Митько. — Якщо хочеш навчитися щось робити гарно, швидко не вийде. Адже хто поспішить, той людей насмішить. —А й правду говорить зайчик, — погодились інструменти та припинили безглузду суперечку.
А як же наш ведмедик По? Він таки виступив на концерті — зіграв на сопілці, ніжній, сором’язливій. Але це сталося за рік. Навіть увесь зал устав. А вже за сім років наполегливого навчання По майже віртуозно грав на скрипці! Зайчик Митько став відомим співаком у Лісовій опері.
Курбатова Софія, 7 клас, 2013 рік