Чому існують неформали? (укр.)

  Неформали були, є і будуть завжди. Тільки новий час дає їм свої імена: хіпі, панки, металісти, готи, ему тощо. Чому існують неформали? А тому що завжди є люди, які не приймають певний спосіб життя, культуру, ідеали. Вони не бажають «бути у форматі». Їхні пошуки набувають форми протесту, і не обов’язково проти існуючої влади, її політики. Звичайно, серед таких людей більшість молоді. І це зрозуміло: пошук свого «я», небажання користуватися готовими життєвими рецептами, розхитування стереотипів, самоутвердження, а також потреба заповнити духовну «нішу».   Поява андеґраунду (так званого підпілля) у СРСР сьогодні сприймається як природне явище, враховуючи умови життя в авторитарній державі. Союзу немає більше 20 років, а андеґраунд продовжує існувати, набуває нових форм. Сучасні неформали дуже строкаті. Більшість з них — фани різних музичних груп («Король і Шут», «Арія», «Корозія металу», «Кіно», «Beatles», «Океан Ельзи» тощо). Є й ті, які об’єднуються навколо військово-історичних угрупувань.   У нашому Русанівському ліцеї навчаються розумні, неординарні діти, які люблять не тільки розв’язувати задачі, а й ходити в гори, лазити в печери, слухати й грати різну музику: метал, рок, авторську пісню, класику…Звичайно, за роки існування ліцею серед учнів зустрічалися й неформали. Один з них разом з батьком входив до клубу гусарів, «брав участь» у реконструйованій Бородинській битві, мав справжню форму, військове звання. Гра в солдатиків… але ж він і його батько відчували повноту життя саме в цьому. Слухаєш їхні розповіді, дивишся неймовірно цікаві фотографії і радієш за людей, які знайшли «свій формат». Проводили ми в ліцеї концерти місцевого андеґраунду. Зібралися учні, випускники, їхні друзі. У цілому, не дуже багато, бо неформал не таке вже поширене явище. Але вони існують серед нас, і ми намагаємось поважати їхні інтереси.   Був ще один приклад знайомства з неформалами. Учень 10 класу входив до гурту фанів групи «Король і Шут», ходив в одязі, який за кілометр сповіщав усім про його вподобання, багато часу проводив у «Трубі» (пішохідний перехід на майдані Незалежності). Минуло 8 років, він режисер-постановник на каналі СТБ, давно вже не в «тусовці». Згадує себе в 16 років і дивується, як він наосліп йшов за тими, хто переконував, що тільки так треба одягатися, слухати таку музику, а хто думав інакше, сприймав агресивно. Хлопець розповідав, що доволі часто з’ясування взаємин закінчувалися бійками.   Зараз він одягається так, як йому хочеться, слухає різну музику і вважає, що він і неформали — явище підліткове, тимчасове і вже в минулому. Це пройшло в нього та в багатьох його друзів. За його словами, у «Трубі» та інших переходах є цікава молодь, але назвати всіх неформалів інтелектуалами не можна. Занадто вони різні. Серед них є так звані «skinhead» (голені голови). Вони вважаються найагресивнішими серед неформалів, зустрічі з ними, особливо коли вони напідпитку, закінчуються кровопролиттям. Дуже чомусь не люблять вони реперів (хлопців та дівчат в широких штанях, що захоплюються репом). «Skinhead» паралельно можуть входити й до груп футбольних хуліганів.   Уже 11 років проводиться в Києві велика молодіжна тусовка «Урбанія», запрошуються відомі діджеї, читається реп, малюють графіті, проводяться змагання серед скейтерів, ролерів тощо. Але не подобається ця «чужа» тусовка неформалам. Кожна «Урбанія» закінчується конфліктами. Виявляється, що діє закон : «хто не з нами, той проти нас».   А в «Трубі» та інших переходах не тільки слухають музику, спілкуються та мирно укладають угоди, а й спиваються потроху в компанії свого формату й палять не тільки цигарки вищого ґатунку, а й залишають після себе купу сміття. Для деяких це дійсно тимчасова станція їхнього дорослішання, а деякі затримуються там надовго.   Андеґраунд навряд чи можна замкнути в якісь стіни, бо це вже певні правила, зобов’язання. А клуби конче потрібні! Та не тільки для неформалів, а для всієї молоді, яка відчуває спрагу до спілкування, гарного проведення часу.

Оксана Артеменко, редактор газети «Ліцейні вітражі»

Коментарі