9 клас на Одеській «Гуморині»

30 квітня 2018 року відправився потяг Київ-Одеса, яким 9-А клас Русанівського ліцею дістався одного з найчарівніших міст України. Наша подорож розпочалася о 5 ранку, бо саме тоді потяг прибув до міста. До сходу сонця ми блукали тихими сонними вуличками Одеси. Атмосфера міста казкова. Важко було знайти будинок, що мав бодай 5 поверхів: усі вони були низенькі та гарненькі. У цьому ми ще раз переконалися, коли під час екскурсії відвідували знамениті одеські дворики. Деякі з них дуже здивували своєю архітектурою та затишком.

Того ж дня була ще одна цікава екскурсія до Музею контрабанди, де ми почули неймовірні історії та були дуже здивовані винахідливістю контрабандистів на шляху до своєї мети. У перший день ми встигли обійти багато відомих та невідомих туристам місць в Одесі та не забули побувати на пляжі. Хоч був сильний вітер, усе одно було приємно опинитися біля моря та походити по піску (хоча б у взутті). Такий безлюдний пляж в Одесі, напевно, можна побачити тільки ранньою весною.

Другого дня, а саме 1 квітня, нам пощастило потрапити на відомий Одеський фестиваль «Гуморину». До речі, того дня якраз була його 45-та річниця. Серед величезного натовпу, який заполонив вулицю Дерибасівську, нам пощастило побачити карнавальну ходу на честь різнонаціональності приморського міста. Це було феєрично! Яскраві костюми, музиканти, косплеєри й клоунська кавалькада… Надзвичайно незвично!

Далі ми опинилися у відомих одеських катакомбах. Мабуть, не відвідавши катакомби, ти не можеш говорити, що був в Одесі. На початку екскурсії нам дали каски, які дуже знадобилися, бо іноді стеля різко нижчала, і голова не раз випробовувала каску на міцність. Було дуже захопливо блукати підземними лабіринтами та бункером. Нам дали відчути, що таке «справжня темрява», коли попросили вимкнути всі ліхтарики. Ми нічогісінько не змогли побачити, але відчули зорову ілюзію. Під кінець екскурсії нас пригостили смачним чаєм із пряниками і запропонували знайти дорогу назад самим. Звичайно, що в супроводі гіда, аби ми не заблукали по-справжньому, проте на цей раз вів наш клас не він, а доброволець з групи. Незважаючи на те, що кілька разів ми заходили в глухий кут, нам таки вдалося знайти дорогу назад… Через пару годин після успішного виходу ми вже були в потязі, що прямував до рідного міста.

Подорож залишила лише приємні спогади. Дякуємо батькам та Максиму Михайловичу, які нам влаштували таку невеличку пригоду під кінець весняних канікул.

Дар’я Шабацька, учениця 9 класу

Коментарі