Питання наші, відповіді Ваші – Інна Мойсеївна Веселка

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель зарубіжної літератури - Інна Мойсеївна Веселка

Чому Ви працюєте в Русанівському ліцеї і як ви сюди потрапили?

Якщо б мені колись сказали, що буду працювати в математичному ліцеї, я б тільки посміялась. Я і математика - дві несумісні речі. Хоча, коли прийшла до школи, то вже знала від'ємні числа, розв’язувала рівняння. Але потім учителька якось дуже нецікаво пояснювала і література мене більше захопила. Після закінчення університету я працювала в гімназії. А потім прийшла до Русанівського… Так склалось.

Ви кажете, що цікавилися літературою. Яка книга була Вашою улюбленою в дитинстві?

Найулюбленішої в дитинстві не було. Я дуже багато читала сама, перечитувала вголос своєму молодшому братові. У 10 класі, прочитала «Війну і Мир» Л.Толстого, то саме вона  стала моєю книгою по життю. Я занурилась у цей роман повністю, з головою, вдруге, коли спіткало нещастя в сім’ї.   Я люблю різних авторів,  але Толстой... Дуже шкодую, що в мене не вийшло потрапити  до Ясної Поляни, де він жив та працював, хоча в музеях Пушкіна, Лермонтова, Гоголя, Короленка я була,  а Толстого… не довелося, не вийшло.

У Вас є якісь власні твори? Ви ж людина, яка цим захоплюється. Ви спостерігач чи ще й творець?

Лірика в мене ніколи не виходила. Одного разу, хотіла підібрати учням цікаве завдання з прислівника та дієприслівника. Передивилась багато методичної літератури, але  не знайшла ні одного цікавого тексту, щоб красиво було. Але п'єси й  сценарії  я писала для своїх учнів.

Назвіть 3 важливі якості, які повинні бути в сучасного учня.

 1. Допитливість, бажання щось дізнаватись, відкривати кожного дня світ для себе заново.

2. Комунікабельність. Зараз не можна відсиджуватись, тихенько не заважаючи і нічого не роблячи. Потрібно бути діяльним, з направленістю в позитивне русло.

3. Толерантність. На жаль, не вистачає сучасним учням поваги до старшого покоління, звідси немає поваги одне до одного.

Ви працювали кимось, крім учителя, чи, можливо, хотіли б?

Ні. У мене класична схема, я закінчила школу, вступила до університету. Дуже вдячна батькам, які  не наполягали піти вчитись  на юридичний,бо  дідусь був юристом. Я хотіла бути вчителем.

А от Ви говорили про свого молодшого брата, можливо, у Вас є якийсь знайомий із цікавою долею? Може, наркодилер у 90-ті?

Ні бандитів, ні наркодилерів немає...

На моє щастя, в родині унікальні люди: багато лікарів, є художник і композитор. Батько мій - геніальний інженер, працював із Патоном - Московський міст будував. Дідусь та мама – історики. Я вчитель у третьому поколінні.

У кому з учнів Ви впізнаєте себе в шкільні роки?

Не знаю, може, якісь риси є, але це буде не конкретно, хтось з вас, це - збірний образ.

Наші учні цікавляться, чи читали Ви коли-небудь книги жанру зомбіапокаліпсис?

Ні. Я розумію, що потрібно, щоб бути з вами на одній хвилі, але, чесно кажучи, прочитавши такі глобальні, високі твори, не хочеться вниз опускатись...

Якщо Ви хочете почати заглиблюватись у більш «молодіжну літературу», то раджу почитати Глуховського  «Метро». Там є якась частка того, що Вам так подобається в класичній літературі, мені так здається.

Мені слід наважитись. Я люблю читати з олівцем, перечитую, повертаючись до певних моментів. У мене був такий випадок, я перечитувала роман Достоєвського «Злочин і кара», навколо мене ходили мої учениці, я потім у них запитала, чого ж вони не підійшли, не сказали нічого? Вони відповіли, що я так красиво читала і їм не хотілося мене турбувати.

І Ви в кожному році перечитуєте  всі книги?

Намагаюсь.

Яка з європейських країн, з тих, де Ви були, здалася Вам найбільш цивілізованою й культурною.

Ох, Європа...  Ви знаєте, я багато де подорожувала, дивилась, спостерігала, спілкувалась з людьми… Мені говорять, що зовні я чимось на француженку схожа, але по темпераменту я італійка. Італія мені дуже подобається…

 Чим Ви надихаєтеся, крім літератури?

Люди, спілкування, театр, подорожі. Слухаю класичну музику: Моцарт, Вівальді, Бах, Бетховен, Григ, Чайковський, Шуберт. Є й сучасні композиції, які мені подобаються. Мені дуже подобається гурт «Океан Ельзи»,  інші закордонні та українські виконавці. Не все, не всі, але є речі, які мені подобаються. Це залежить від настрою та внутрішнього стану.

Чим Ви займаєтесь, крім ліцею?

Зараз це мій племінник і моя родина.

Кого з вчителів ліцею ви хотіли б бачити своїм учителем у шкільні роки?

Не знаю, не була на уроках математики, опосередковано була в Григорія Борисовича на геометрії. В інших я не була, не можу сказати. Дуже не пощастило мені з вчителями української мови. Можливо, в мене б все по-іншому склалося, якби українську викладала Оксана Петрівна чи Марія Леопольдівна. Вони професіонали.

Три речі, які будуть у ліцеї майбутнього.

1. Математика 2. Люди, віддані своїй роботі . 3.«Вереснівки», «Травнівки».

Як Ви вважаєте, Ваше здоров'я в хорошому стані?  

Я людина з вродженою вадою серця, з численними травмами хребта. У дитинстві займалась фігурним катанням, була в секції олімпійського резерву та якось,  на тренуванні,  впала... Я північне сяйво побачила. Потім мене машина збила. Зараз, впродовж дня, відчуваю кожен окремий хребець...Але намагаюсь жити, хоча в сумочці завжди лежать ліки. Я здорова людина:встала, зібралась і приїхала на роботу, отже, все добре.

Люблю кудись піти, щось побачити нове. Цього року в останній день літа я познайомилася з відомою київською журналісткою й письменницею Ладою Лузіною.  Ми з нею обійшли, в 30 градусну спеку, весь центр Києва. Шукали й вивчали місця, де в Києві жили і працювали Анна Ахматова, Михайло Булгаков. Я люблю відкривати нове й ділитися цими знаннями зі своїми учнями.

Ви казали, що це не Ваш натуральний колір волосся, чому Ви вирішили перефарбуватися?

Натуральний колір у мене насичено чорний, закручується волосся з коренів. Закінчуючи школу, мала коси нижче попереку. Дві години сушила їх… Мені набридло, я підстриглась і косу додому в пакеті принесла. Тато мене навіть не пустив, закрив двері і сказав, щоб я пожила декілька днів у бабусі. З тих пір у мене коротке волосся.

Ви така цікава, я не знаю, за що хапатись.

Я люблю спілкуватися і можу багато говорити…

Дякуємо!

Інтерв`ю брали учні 10 А класу: Лозінська Анна і Придка Назарій.

Коментарі