Питання наші, відповіді Ваші – Павло Сергійович Алексєєв

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель інформатики - Павло Сергійович Алексєєв

Якою була ваша найцікавіша професія? 

Я брав безпосередню участь у розробці сайту метро в Донецьку, яке, на жаль, так і не розпочало роботу. Також була робота в компанії, яка займалася бездротовим зв'язком, де мене направили на курси промислового альпінізму. Найвища точка, до якої я «добирався» була труба заввишки 200 метрів. Цікаво було працювати в Індії з людьми різної культури та походження. Був досвід роботи діджеєм на різних заходах.

Як ви собі уявляли свою майбутню професію в дитинстві? Ким б ви стали, якби не ІТ?

Точно скажу, що я не мріяв встати вчителем. Проте, певні навички в мене були, адже я маю молодшого брата і часто проводив із ним час. Коли він у мене щось питав, то я мав йому це пояснювати «його мовою».
Так і в професії вчителя.
Якби не ІТ, то я б обрав щось пов'язане з конструюванням приладів, де потрібні знання математики, фізики. Галузь, де можна не лише теоретично працювати, а й начаклувати новий пристрій.

Як ви прийшли в IT?

Якось влітку, коли ще я був у школі, пішов до бібліотеки і знайшов книгу з програмування мовою Паскаль. Я її взяв та прочитав, як кажуть, від скоринки до скоринки.
А потім я повернувся до школи, і там ввели новий предмет – інформатику. Учитель, який нас вів, у інформатиці зовсім не тямив, адже був математиком, тому ми вчилися разом.
В дев'ятому класі я заявив, що хочу вчитись на програміста, але мені повідомили, що того, хто на цьому знається, немає. Тоді я сказав, що знайду таку людину сам.

Я обійшов усе місто, доки не знайшов інформаційно-обчислювальний центр. Там я «дістав» директора УПК, директора самого центру – та кого тільки міг! Аби я від них відчепився, вони вирішили взяти в мене іспити. Я їх склав та отримав посвідчення оператора електронно-обчислювальних машин. Щоправда, оскільки я був у 10 класі, то невдовзі я звідти пішов та більше не приходив.

 Як ви вважаєте, чи може штучний інтелект повністю замінити вчителів у майбутньому?

Коли ти спілкуєшся з людиною, яка тобі неприємна, навіть найцікавіша інформація проходить повз тебе, а от коли людина тобі симпатизує, ти хочеш слухати її ще більше, навіть якщо вона говорить про щось ну дуже нудне. І ось на такому рівні взаємодії, між людьми, штучний інтелект завжди програватиме.

Чи можна якось змотивувати учнів, які не зацікавлені в предметі?

Якщо щось не цікаво – силою навчити неможливо. Ти можеш мені щось розповідати, а я закрию вуха, і просто не буду тебе слухати та нічогісінько не навчусь. Тож я завжди намагаюся робити уроки з гумором. Вчитель — це не лише передавач знань, а й іноді трохи ведучий та актор.

Які у вас є хобі? 

Робототехніка, вочевидь. Також через проблему зі спиною я почав ходити на хіп-хоп. А ще я дуже потребую музики. У стресових ситуаціях я завжди маю при собі улюблену мелодію.

Які асоціації виникають, коли чуєте «Русанівський ліцей»?

Напевно, найперша асоціація – підтримка. Русанівський ліцей для мене став місцем підтримки у важливі моменти. Він нагадує мені місце, де я жив, у Донецьку, на маленькій вулиці, де всі одне одного знали. Так і тут — теплий, дружній колектив, де люди завжди готові стати опорою одне для одного.

Чи є якась книга або фільм справили на Вас найбільше враження?

В дитинстві я читав книгу, яка вчила, що багато загадкових явищ мають просте фізичне пояснення. Ось цікава історія: одна родина дуже полюбляла морозиво і коли вони їздили по нього, машина не заводилась після покупки полуничного морозива, хоча з шоколадним все було гаразд. Здавалося, що смак морозива якось впливає на машину. Насправді, шоколадне морозиво продавалося на вході в магазин, а полуничне — в найдальшому кутку, тобто коли вони купували полуничне морозиво, машина встигала охолоджуватись, і через деякий час, коли її намагалися знову завести, карбюратор не міг налаштувати правильне співвідношення палива і повітря внаслідок повітряних кульок всередині. Все вирішувалось, якщо завести машину трохи раніше або пізніше. У висновку маємо, що справа не в морозиві, а в карбюраторі, який потребував налаштування. Ось і все.

Куди б Ви поїхали, якби могли обрати будь-яке місце на світі?

Колись я на це питання відповів для себе, що найкраще місце – це дім. Була можливість поїхати до Канади, але я для себе вирішив, що повернуся в Україну, та будуватиму життя тут.
Можливо, колись я зберусь і поїду до маленького міста. Може, навіть це буде і острів, бо я, насправді, не можу сказати, що дуже потребую багато інших людей поруч.

Інтерв’ю брала учениця 9 класу, Олександра Станіславська.

Коментарі