Мій перший День ліцеїста

Ось і минуло довгоочікуване свято — День ліцеїста. І хоч він майже нічим не відрізняється від звичайних шкільних концертів, запам'ятається мені цей день надовго.

Ще з початку дня мене переповнювали різні емоції. З одного боку, як і перед будь-яким виступом, я хвилювалася, уявляла собі найгірше, що може статися, намагалася якомога точніше та яскравіше відтворити в голові слова, які маю говорити. Але з іншого боку, у мене була якась впевненість у тому, що все буде добре. Виступати на сцені мені не вперше, наш клас добре підготувався, усі знають свої ролі, ми просто добре покажемо себе, як і всі інші. Настрій у мене був більш-менш спокійний, я була готова.

Та коли ми прийшли до зали готелю «Турист», мій настрій різко змінився. Здалося, що наш виступ може видатися безглуздим. Усі почнуть з нас сміятися. Ми ж уперше презентуємо себе на цьому святі, ми тут наймолодші, ми ще навіть не посвячені в ліцеїсти! Ніхто не сприйматиме нас серйозно, ми просто станемо посміховиськом! А раптом хтось забуде слова?! Тоді взагалі все пропало...

Мої панічні роздуми перервав голос ведучої: «А наші виступи розпочнуть дебютанти — 7-А клас!» «Ну все, — подумалось мені. — Це кінець». Я вийшла у прохід, почала крокувати до сцени. І раптом відчула, що не просто йду — я лечу. На сцену вийшла з легкістю та впевненістю. Побачила глядачів, які посміхалися. Вони були нам раді, і мені теж хотілося їх порадувати. Зрозуміла, що зал позитивно налаштований і все залежить лише від наших старань. Я з усмішкою почала свою «промову», усі мої однокласники також дуже постаралися. Виступи інших класів були чудовими, усе свято загалом пройшло на веселій, дружній ноті.

Мені дуже сподобався цей день, і я з нетерпінням чекаю наступних ліцейних свят!

Ліза Ткач, 7 клас

Весь фото звіт

Коментарі