Там у сосновому гаю, там соловейко щебетав…

Марина Ключнікова, мама учениці 8 та учня 11 класів РЛ

Моя «травнівка-2017» почалася із учня восьмого класу Русанівського ліцею. Ми саме збиралися ставити намет і зрозуміли, що забули клейонку, яку стелють на землю, аби не пошкодити дно намету. Хлопець старанно згріб граблями усі шишки і палки убік і розчистив нам місце. Після нього підійшли дівчата і допомогли поставити намет. Виявилося, що діти-учасники «травнівки» пробували себе в ролі волонтерів. Одразу подумала: «Так починаються люди державного мислення. Починаються з «мені не байдуже».

Перший вечір на галявині згадували війни, згадували піснею і прозою. І ліцеїсти, і вчителі, і друзі ліцею, такі, як Микола Чернявський. Кожному було, що згадати, що почути, над чим подумати. І сказати собі: «Блаженні миротворці!».

На наступний день була гра, яку підступний дощ не зміг зупинити. Діти вчилися влучно кидати м’яч, балансувати на натягнутих мотузках… Але перш за все вчилися командній роботі: на ходу визначалися лідери і послідовники, усвідомлювалася необхідність ефективно виконати завдання незважаючи на вік, здібності, уподобання учасників, незважаючи на шалене бажання перемогти.

Був і свій аматорський лісовий Теуліс. Кожна команда без слів представляла відомий твір засобами пантоміми за екраном, підсвіченим ліхтариком, а глядачі, відповідно, відгадували цей твір. Якщо сказати коротко, це був феєрверк творчості, змагання і просто радості.

Усе в двох словах не розкажеш. «Травнівка» – це унікальне поєднання молодого життя, диму вогнищ, гітарного і пташиного співу, ну і, звичайно, гучномовця Олександра Анатолійовича. «Травнівка» - це збагачення почуття приналежності РЛ через знайомство з учнями не твого класу (не поспіхом на перерві, а в екстремальних умовах гри) або випускниками; це нове сприйняття вчителів, коли бачиш їх у спортивному одязі з гітарою в руках. «Травнівка» - це єднання з природою. Відчуття різниці між зрізаними конваліями на базарі і живими, які світяться на сонці і виблискують росою між сосон і мурашників. Ну і, звичайно, солов’ї, про яких жителі міст пам’ятають хіба що з віршів.

Коментарі