Питання наші, відповіді Ваші – Марія Леопольдівна Давидова

А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.

Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"

Учитель української мови та літератури, «Відмінник освіти України» Марія Леопольдівна Давидова.

 Маріє Леопольдівно, скажіть, будь ласка, який предмет у школі був у Вас улюбленим?

Нууу… Хочу сказати, у свій час дійсно любила українську мову, літературу. Любила дуже хімію, учитель була класна, і історію, історію вів директор школи, чудовий був учитель, і все, по моєму…

 А чому ви вибрали саме українську мову для викладання?

Зазвичай, у дитини різні мрії. Спочатку я хотіла бути лікарем, медсестрою, а потім логопедом (хо-хо, копірайтеру цього інтерв’ю якраз потрібен логопед). А вчителька Марія Семенівна сказала, що з мене вийде гарний вчитель. Ще я кулінаром хотіла бути, і до сих пір мені подобається готувати різні смаколики. Але моя мама сказала: «Досить, я тебе такому і сама навчу»..

 Коли я писала твори, а писала я великі твори, то робила багато помилок. Якщо чесно, то  взагалі не знаю, як так сталося, що я стала вчителем. Це не було моєю мрією, це вийшло якось спонтанно.

Назвіть три речі, які, на Вашу думку, мають буди в ліцеї майбутнього.

Так, щоб ліцей майбутнього був дійсно цікавим, він має бути креативним; по-друге, і дорослі, і діти мають бути зацікавленими в співпраці,  і не просто вчитися і навчати, а вони мають доповнювати один одного. Третє - це внутрішня мотивація учнів навчитися. Шкода, але учні, які приходять зараз навчатися, відрізаються від тих, коли ми вчились у свій час.

Кого з вчителів Русанівського ліцею ви хотіли б бачити своїм вчителем?

О, знаєте, напевно багатьох. У кожного я могла б щось взяти!

Алгебру я любила більше за геометрію, та  думаю, що якби мене вчила Михайлик Ірина Володимирівна та Григорій Борисович, то вони б прищепили мені любов до геометрії, тому що вміють НАВЧАТИ.

У свій час я була дуже неспортивною дитиною – хворобливою і завжди в спецгрупі, але, мабуть, з Оксаною Миколаївною, попри свою лінь, я таки чомусь би навчилася.

Фізику взагалі не знала, здавала тільки за допомогою хлопців - однокласників.

Як ви розумієте наші почерки? (Завжди було цікаво, як вона розуміє моє криваве місиво під назвою почерк)

Так, це біда, з якою я борюся, але толку іноді мало. Знаєте, я не зразу поступила до ВУЗу і рік працювала в школі секретарем. У директора цієї школи був дууууууууже складний почерк, це була суцільна лінія з якимись загогулями. Звичайно, навик розбирати ТАКИЙ почерк мені допоміг у житті. Кажуть, що якщо не розумієш, то став «два». Але я завжди хочу бачити в роботах учнів щось розумне і знайти якесь зерно, щоб позитивно оцінити роботу.

Чи вважаєте себе справжнім патріотом України?

Який зміст ви вкладаєте в ці слова? Я люблю Україну, шаную традиції предків,  намагаюся передати вам цю любов. Хочу, щоб ви цінували землю, на якій народилися і яку залишите спадкоємцям.

Інтерв'ю брали учні 9-А класу: Гельман Даніїл, Безрук Костянтин.

Коментарі