Питання наші, відповіді Ваші – Олег Миракбарович Мирфайзиєв
Публікація виходить в день народження! Вітаємо ювіляра!
А чи могли б ви відверто розповісти про себе? Для когось дивно це почути, а хтось із радістю поділиться.
Сподіваємось, що цей проект започаткує нову творчу справу, з якої ліцеїсти черпатимуть сили, енергію, знання, натхнення, світло і тепло для душі.
Про багатогранне життя наших вчителів у рубриці "Знайомтесь!"
Учитель інформатики, кандидат технічних наук - Олег Миракбарович Мирфайзиєв
Як Ви запам'ятали стільки віршів?
Я дуже люблю читати, і водночас помітив, що поезія лаконічно та влучно може передати чудові думки. Це відбувалося у мене протягом життя. З дитинства мав феноменальну пам’ять – достатньо було один раз прочитати вірша, і я одразу міг його розповісти. Це відбувалося до 4 класу включно, думаю, у багатьох з вас таке було. Далі вже ставало запам’ятовувати важче – доводилося читати два, три рази. Але все одно ці вірші відкладалися в голові. А зараз вже вивчені вірші спливають в пам’яті, коли є асоціація. Поезія – це неймовірно, я її люблю. Та, за нагоди, намагаюся якомога частіше використовувати.
Які були Ваші хобі в дитинстві?
У мене хобі було безліч. Легше сказати, що з них мені не сподобалося, ніж сподобалося. Наприклад, танці в мене не пішли, хоровий спів теж, хоча музикою я займався, навіть маю 7 класів музичної освіти.Я грав спочатку на фортепіано, а потім на акордеоні. Але в кінці все вчив через силу. Я помітив, що після інтенсивного навчання треба взяти перерву, щоб «переварити» отриманий досвід, а потім бажання грати саме приходить. Музика залишилася в мені, як і поезія, на все життя. Загалом, я вважаю, що поезія – це музика слів, а музика – це поезія без слів. Навчившись чути музику слів, ти навчишся писати вірші.
Які предмети Вас цікавили в шкільні роки?
Усе залежало від того, як вчителі могли зацікавити мене. Наприклад, література – це мій природний стан. Вона мені подобалася змалечку.
У 5 класі до нас прийшла чудова вчителька історії, вона так цікаво розповідала міфи Стародавньої Греції, що я дотепер у них закоханий. Ця любов переросла в любов до історії, в один момент я усвідомив наскільки історія важлива для формування мене як особистості.
А ще я цікавився хімією, хоча її навіть за шкільний предмет не сприймав, бо для мене це було природньо.
Потужне захоплення почалось з фізики, вона сподобалася мені як предмет, а потім я захопився радіоаматорством, а далі пішло-поїхало…загалом це й визначило мою подальшу долю та життя.
Ще я любив математику, якось вона мені легко давалася. Особливо любив геометрію, в ній є можливість проявляти фантазію.
Чим саме Вас захопила фізика?
Тим, що я міг пояснити собі все, що я бачу, з чим стикаюся. Вона мене дивує й сьогодні. Особливо мені знадобилися ці знання в походах. Там, використовуючи закони фізики, справляєшся з проблемою виживання. Це мене захоплює.
Вам подобається більше електроніка чи програмування?
Я починав працювати, коли ще не було поділу на «електроніку» та «програмування», це було одне ціле.
Нас вчили формальним методам проєктування електронних схем. І ті ж самі методи використовуватимуться в програмуванні, це все один алгоритм. Просто розвиток обчислювальної техніки призвів до того, що цей напрямок розділився на дві рівні частини. Тому я не можу сказати, що є кращим.
Яка Ваша улюблена мова програмування?
Хочу сказати одну важливу річ – «немає поганих мов, є непрофесіонали», цей тезис я несу крізь життя. Кожна мова програмування виникає для того, щоб виконати відведену їй задачу, тому найкращої тут нема.
А зараз які у Вас хобі?
Я люблю рибалку, подорожувати, обожнюю природу. Ще майструю, у мене дуже багато різних проєктів і виробів. Я виготовляю станки, годинники, але не створюю сам годинниковий механізм, лише дизайн. Удома їх штук 15! Це творчість, яка приносить мені багато емоцій та задоволення.
У яких країнах Ви були?
Я народився на Чукотці, це майже 180-й меридіан. Закінчив школу у Німеччині, під Берліном. Проїхав увесь СРСР. Я по життю погано уявляв як це – сидіти на одному місці. Скажу так: я не був в Америці, не був в Австралії, Новій Зеландії, Китаї. А так…пробігся по всім іншим країнам. В Африці я був, в Європі був, у Західній Азії теж. Хочу подорожувати ще, але тепер уже по континентах. В Австралію хочу, але це далекувато…
Яка подорож запам’яталася Вам найбільше?
Індія на мене справила неймовірне враження. Я наче потрапив в іншу реальність, бо там час йде інакше, а в деякі моменти завмирає, ти перестаєш його відчувати. Мене це так вразило, і звісно я поліз досліджувати її глибше.
Що для Вас туризм?
Це перевірка мене: у цивілізованому світі ти тренуєшся, розвиваєшся, суспільство впливає на тебе. А коли ти з природою сам на сам – це тяжке випробування, це замкнений колектив. І природа не пробачає ніяких помилок. У такому середовищі ти себе випробовуєш, у чистому вигляді бачиш свої недоліки, бачиш себе зі сторони та те, ким ти є насправді.
Скільки мов Ви знаєте?
Я жив в Узбекистані, тому трохи знаю мову. Потім я був у Грузії, у мене було багато друзів. Одного разу я почав говорити грузинською, друзі були в захваті. Трішки знайомий з вірменською мовою, був у Вірменії, читав цією мовою. Усе життя я вчу англійську, німецьку. Єдина проблема – не вистачає розмовної практики. Знаю окремі фрази французькою.
Я підтримую тезис «чим більше мов ти знаєш, тим краще ти знаєш свою».
Вчителювання – це для Вас хобі чи робота?
Почалось все з хобі. В один момент я помітив потребу людей у допомозі, їм дуже треба, а навчити нікому, а я це все розумів ще з «лампи». У мене виходило… Але вчителювання ніколи не було моєю основною спеціальністю, так склалося, що основна була пов’язана з обчислювальними приладами, а далі я знайшов себе в дизайні.
Подивившись зі сторони, зрозумів, що росте нове покоління, з іншим світосприйняттям яке я вже не розумію. Але учні не дають мені спати, стимулюють працювати. Я дуже радий, що, завдяки Олександру Анатолійовичу, опинився в Русанівському ліцеї.
Хочеться, щоб діти зрозуміли, що їм ці знання потрібні, бо це складова частина сучасного життя. Математику вони складуть на ЗНО, а з комп’ютером матимуть справу навіть працюючи прибиральниками. Це звісно дуже складно – зацікавити дітей, бо більшість ще не уявляє свою майбутню спеціальність.
Скільки разів треба вийти за кавою, щоб учень успішно склав усі екзамени в Cisco?
Конкретне питання – конкретна відповідь. Якщо екзаменів 17, то на кожний по два рази, отже 34 рази.
Які компетенції та якості мають бути присутні у досвідченого інженера у галузі інформаційних технологій?
Перше, що я ціную в людях з якими я працюю – професіоналізм. Це поняття охоплює не тільки блискучі знання та вміння їх використовувати, а також високий рівень культури, вміння донести свою думку, правильно сформулювати завдання.
Яке питання Ви б задали наступному респонденту? Як би Ви відповіли на нього самі?
Для чого ви тут? Щоб хоч щось змінити.
Інтерв’ю брала у травні 2023 учениця 10-А класу Ольга Михайлик